Так тихо що аж серце злякано тремтить
Холодний морозець щипає шкіру
Так тихо так чому у далині звучить
Солодкий голос ангельського співу
Спалахує вогонь усе ясніш й ясніш
Потріскують сухі дрова іскряться
Так тихо що на небі зірки загоряться
Світитимуть тепера сміливіш
Не радий я кругом один лишився
У світі цьому взяв і загубився
А деж шукати ту одну дорогу
Шукати щастя хлопцю молодому
Зеленому як яблуко весняне
Що листями його до сонця тягне
Магнітом сіткою рибалки
Кисленький привкус і характер як в фіалки
Так тихо так чого іду шукати
Із цього лісу по тропі топтати
Своє минуле і не слухаючи дзвону
Забувся вже не хочеться додому́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582545
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2015
автор: **Ассоль**)))