Можливо, то мої думки,
Чи сон, чи марево, чи мрія:
Навкруг стоять одні клітки,
І серед них в одній такій я.
Закритий простір... як тюрма,
Сумлінності зіркі дозори…
Хоч в клітці цій дверей нема,
Та звідти йти – нема простору.
Потріскує і мерехтить
Вогонь на волі, й так палає,
Що душу відігріє вмить,
Чарує зір і прикликає.
Насправді так і не схитриш:
Теплом здаля тихенько бавить
І обіцяє: „Не згориш!” –
В обійми ж упадеш – обпалить.
Все ж хочеться переступить
Отой рубіж, побачить волю.
Душа сумує і болить,
А серце крається до болю.
Ніхто не знає майбуття,
І як обрать найкращу долю:
Чи в клітці вибрати життя,
А чи згоріти десь на волі?
28.08.2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582506
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2015
автор: Martsin Slavo