Сліди залишаються скрізь :
Вони заводять у душу, пробуджують совість і злість.
Ведуть до знайомих і до чужих
До рідної хати нас пхнуть – мов німих.
Гарячі й холодні – ідуть в небосхил
Одні – до любові, другі – до могил.
І так, де не ткнися – усюди сліди,
І ходим по них ми туди, і сюди…
І ходим, блукаєм, чекаєм весни
Нема і не видно – одні лиш сліди.
Одні лиш відбитки – все свіжі й старі,
А ми по них йдемо – мов старці сліпі.
Йдемо і думаєм, і дивимось ввись
Чи чисто, сліди ці, розмиє колись?!...
16.07.1987р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582449
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2015
автор: Мацик