Як вміємо ми боляче, зумисне,
Ударити зневажливо... за мить,
Образа дошкуляє, серце тисне,
В душі щось скімлить, болем стугонить.
Навіщо нанизала те намисто?
Перлини - сльози - нитками з думок,
Розхристаних, невиразно-землистих,
Зібравши з них заплутаний клубок...
Тепер бо, знов по краплі сумнів точить,
Я не потрібна?..що ж новий урок.
Сама собі і ворожу й пророчу,
Сама і хрест, і втіха, і курок...
10.05.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582386
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2015
автор: Лина Лу