Я хочу знати, як воно, Малий,
в нічному небі не лічити зорі?
Коли безсоння в грудях не болить,
коли дорога не шукає долі…?
Я хочу знати, де подіти страх,
що жаром спопеляє сподівання?
Не бачити б тебе щоночі в снах
і не кричати в спину на прощання.
Скажи, Малий, то як воно–без сліз?
Чи забуття на смак – воно солодке?
Чи сходить сонце там, де темний ліс,
чи кожен мій світанок –просто сонце?
Не хочу пам’ятати ані дня
щасливого і грішного з тобою…!
Та вічність, яку ти пообіцяв,
напевне, моя вічність неспокою…
© Катя Львівська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2015
автор: Катя Львівська