Слова заплутались, мов пір’я у волоссі,
У чорних смокінгах піжони-дзеркала́.
А ти не відкриваєш очі й досі,
Як не кричала б, як би не звала́…
Лиш хрип гіркий повзе тунелем горла,
Зачіплюючи струни голосів.
Це ж ти казав, що є ще добрий порох,
Та звоювати так і не зумів.
Це ж ти так жартував природно, палко,
Що сміхом міг би довести до сліз.
Та смерті жарт з життєвої гойда́лки
Тебе зіпхнув, мов наглий фаталіст.
Засипле час ще нам піску за комір,
Дрібні роки верве́чкою у путь…
Та прошепоче небесі́ні колір,
Що серця парості твого не відцвітуть © YK
Lots of love, my dearest godfather...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582204
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2015
автор: Юлія Кириленко