Зачароване коло.
За що ти караєш так гірко нас, Боже?
Чом долі позбавив на тисячу літ?
Чом влада громаді служити не може,
А щораз знущається й плодить сиріт?
Як пруться до трону – такі всі цнотливі,
Пухнасті й м’які, на широкий загал!
“Борці за державність, палкі і правдиві?”
Та виборчий швидко проходить накал!
І знову вилазить жадоба наживи,
Кумівство й корупція знову цвітуть!
У кріслах, як завше, все ті ж старожили ,
Як дерли з нас шкуру, так й далі деруть!
Страшне, зачароване коло Вкраїни –
Борці віддають за майбутнє життя,
Плекають свободу і мріють про зміни,
І вірять: в минуле нема вороття!
Герої вмирають, а лідери – вічні!?
Як вічна за владу у них боротьба!
Їх ваблять бабло і котеджі столичні,
А бідний народ для них – то лиш юрба!
З старої колоди вилазять обличчя.
За кольором – різні, за духом – одні!
Нещасну державу вже четверть сторіччя
Грабують їх руки злодійські, брудні!
За що покарав ти нас? Зглянься, Всевишній!
Ланцюг держимордів-хапуг розірви!
Дай Гетьмана-батька на зміну колишнім!
Дорогу у світле майбутнє вкажи!
Слава Україні! Кіндрат & Корінь. 11.03.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582110
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.05.2015
автор: Кіндрат Корінь