Стоголосі голосять, бо бачили мої сни.
Вони казали: у тобі багато суму і мало весни.
Все питали: про що твої вірші, мала, про що?
Кожне слово у них-то гострий сталевий гачок.
Повсідалися в сідала і несуть маячню.
По обіді почнуть бомбити мою Чечню.
Що ж нам з тим "Заповітом" робити тепер, Тарас?
В двадцять першім столітті моя Чечня - це Донбас.
В моїм все - ясно, хто ворог, а хто брат.
Не завжди винен той, хто тримає в руках автомат.
Повтікали, сховались, немов щури, та Бог з ними.
Нас вбивали так рано, аби ми завжди були молодими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2015
автор: Дивна