Вічно молоді

Стоголосі  голосять,  бо  бачили  мої  сни.
Вони  казали:  у  тобі  багато  суму  і  мало  весни.
Все  питали:  про  що  твої  вірші,  мала,  про  що?
Кожне  слово  у  них-то  гострий  сталевий  гачок.

Повсідалися  в  сідала  і  несуть  маячню.
По  обіді  почнуть  бомбити  мою  Чечню.
Що  ж  нам  з  тим  "Заповітом"  робити  тепер,  Тарас?
В  двадцять  першім  столітті  моя  Чечня  -  це  Донбас.

В  моїм  все  -  ясно,  хто  ворог,  а  хто  брат.
Не  завжди  винен  той,  хто  тримає  в  руках  автомат.
Повтікали,  сховались,  немов  щури,  та  Бог  з  ними.
Нас  вбивали  так  рано,  аби  ми  завжди  були  молодими.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2015
автор: Дивна