Поцілую в носик, моя кіточко,
Польцями по шерстці поведу.
Настає тепло – блаженне літечко,
Стане заміксовано в саду.
Підросте травиця попід сливами,
Тістечками клумби зацвітуть.
Вирушу пополудні із вилами,
Із граблями, ряднами у путь.
Побіжу дитиною у споминку,
Татові обідати несу.
Поки їсть, відшукую соломинку,
Підчепити хочеться осу.
— Не чіпай, — буркоче, — покусає.
Слухаюся пізно, є контакт.
Косовиці й таточка немає.
Відбулися дії – новий акт.
Пожаліюсь, кицю, адже нікому.
Хай гадають люди сильна я.
Стань мені подругою і ліками,
Моя кицю, радосте моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581974
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2015
автор: Нея