Палата. Запах хлору по кутках.
Дівча під ковдрою, в бинтах,
скрутилось від холоду кімнати -
єдиний спосіб подрімати.
По коридорах човгають ногами,
на дворі́́ - вода, пролитими сльозами,
зашиває тріщини сухих доріг,
і б'є по скронях як батіг.
Крізь покривала колючої тканини,
проривався погляд маленької дитини.
Погляд тої, що тягнулася до стелі,
де, сірістю звичайних акварелей,
розливались думи про небесні зорі.
Стеля камінь. І у неї він прозорий.
Під кашель, хрип та вуста́ бліді́,
вона душею тихо, у воді,
купалася у безлюдному кварталі,
скакала по землі, і листя опале
вона збирала у золотий букет -
її життя щасливого макет.
Барабанним громом розтилалось
те життя, що, нажаль, не склалось.
Залишилось лиш у холоді поспати,
у стелю дивитись і просто мовчати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581972
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2015
автор: Саша Юст