Ти знову даруєш ці марні надії
Такі загадкові і гарні мов квіти
Та з ними далеко дістатись до мрії
І дуже вже важко тебе не зустріти
***
Повір, і не знати тебе було б легше
Та в долі свої заплановані дії
І я би хотів попросити найперше
Аби не давала ті марні надії
***
З яких зиску — нуль, лиш одні сподівання
І ще може досвід життєвий дає
Бо доля не знає, що значить кохання
Як думаєш — от, оце точно, моє!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581522
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2015
автор: тихенький хлопчик