(моїм клубним друзям!)
Як ж це насолода - в суєті
торкнутися душі крізь слово;
й відчути: хтось ще так же, як і ти
життя це випиває спрагло!
Яке блаженство! В сірій марноті
знайти того, хто марить вічним...
Хто не рахує надбання пусті...
І не боїться жити грішним!
...Зсередини з"їдає самота...
Хоч світ - без меж й людей - мільйони.
Нехай охопить всесвіт німота:
споріднена душа говорить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581285
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2015
автор: Мар’я Гафінець