Людська душа немов вокзал,
Там безліч зупинялось перехожих…
Когось ти зустрічав і проводжав,
А з кимсь прощався... і назавжди, може…
Хтось був в душі одну єдину мить,
А хтось чекав роками на потрібний потяг,
Хтось змушував тебе для щастя жить,
А хтось життя все планував на потім…
Хтось шлях тобі вказав потрібний,
А хтось тебе з дороги просто збив,
Хтось вірив в тебе, в твої перемоги,
А хтось у душу тільки плюнути хотів…
Та ти не закривав дверей нікому,
Ти знав, що так потрібно і так є -
Немає на шляху життя звичайних перехожих -
Це Доля в різних образах перед тобою постає!
Вона одна тебе і б’є й голубить,
Вона тебе гартує і постійно вчить,
І щоб урок її важливий ти засвоїв
Душа повинна через себе купу люду пропустить…
01.05.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581216
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2015
автор: Північна