Ви скупі на слова, коли йдеться
Про життя, там де пекло і жах,
«Все нормально, стріляють потроху,
А буває, нема коли й спать!»
А на відповідь: «Ви герої!»,
Посміхаєтесь: «Зовсім ні. Робим те,
Що для нас природно, адже всі ми –
Захисники. Як не ми? Тоді хто?
Зрозуміло, ми боронимо рідний дім,
Щоб у небі нашім блакитнім,
Не літали чужі літаки,
Щоб земля не стогнала від взривів,
Щоб в полях дозрівало зерно,
Щоб спокійно йшли діти в школу,
А старенькі – в парк чи кіно».
Ви високі слова не вживаєте,
Коли йдеться про Україну,
Вірте, ми Вами справді пишаємось,
Горді ми, що Ви мужні і сильні.
А бездушні пусті запроданці,
Ті іуди, що землю паплюжать,
За гріхи свої будуть покарані:
Свідок Бог і він не допустить
Відпустити гріхи за безвинних,
За убитих і закатованих;
Повернуться з полону захоплені,
Відбудуємо разом наш дім,
Збережем свято пам'ять про воїнів,
Що за наше життя полягли.
Їх могили до нас промовляють,
Просять нас, щоб були ми щасливі,
Щоб жили на землі красиво,
Бо ціна, що сплатили – велика.
Рани в серці не зникнуть ніколи,
Вони нам не дозволять забути
Про героїв, які не вмирають,
Доки їх пам’ятають люди!
Терещенко Неллі Анатоліївна
вчитель англійської мови
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581129
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 14.05.2015
автор: Neltsia