О, пристрасті жага, існує світ допоки,
Так солодко гірчить її вина полин.
У спразі стиглих губ - тремтячих рук неспокій,
І поклик пагорбів, і пестощі долин.
О,пристрасть, та жага - буяння шалу крові.
У скронях стугонить, прокинувсь, мабуть Тор.
Шукають подих мій вуста твої медові,
Шле Місяць співчуття - нічний безсоння мор.
Терзає серце хіть, нестримна та німа,
Коли вогонь свічі, розріже навпіл тіні, -
Злиття жаданих тіл в оковах знов трима.
Безумства спалах, як від диму анаші.
Смакує, чи то сіль, чи то ванільний іній?
Минуле з Лети п"є відречення душі.
12.05.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580943
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 13.05.2015
автор: Лина Лу