Пророцтво, зглянься, йди, душі не обминути,
Безрадісних примар, злиденних дум і мрій.
Коли гнітить той глум, розбещеність повій,
Брехні та зради сум, безжальної спокути.
Пророцтво, зглянься, десь - струною арфа стогне,
Кладе на ноти біль, у шмаття розрива,
Іду,за північ вже, приречена?.. жива,
Допоки морок зве, надії сяє вогник.
Безодня манить знов,та насилає чари,
Плете сіть крижану, відлуння ніби грім,
Прости мене, Господь! Не оминути кари.
В урочищі знайду полин-траву й осоку,
Що зло занапастять, зарадять бідам всім
І лихо відведу я всупереч, пророку.
11.05.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580595
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 12.05.2015
автор: Лина Лу