Цвіте калина білим цвітом навесні,
А я вертаюсь на свої пороги,
Вклонюся матінці рідненькій до землі,
У травах,де ходили босі ноги!
Ти своїм дітям віддала своє тепло,
Усю любов й тривогу материнську,
Життя своє стелила і добро,
В дарунку роки-як роса,краплинку!
Калино біла не торкай мою матусю,
Не замальовуй коси в сивину,
До неї ніжністю й любов*ю притулюся,
Щоб не одну зустрінути весну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580553
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2015
автор: Леся Утриско