батькові.
після чергового кораблетрощення капітан не припиняє любити море
він набирає у пригоршні та п'є її солону кров
намагаючись розчинити у ній разом з потопельниками
свою тугу вищу за штормові хвилі
що котяться до прірви
і коли його обличчя промайне серед розкиданих репродукцій Айвазовського
із синіми очима сповненими глибинню таємних протоків
чорнило переллється
і кит шубовсне скам'янілим хвостом о дзеркальну гладінь неба
розбиваючи айсберги
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580420
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2015
автор: Миярр