(....той перший цілунок у твоїй тіні...)
Мани́ла холодком старезна липа,
за горизонт вчепи́вшися гілля́м.
Ранковий вітер смачно листя стиха
перебирав, підкравшися здаля.
Ховала липа в спогадах зимових
цілунків жар і мрій-зітхань тугу.
У запашних цвітінь тонах медових
заспі́в вела́ про серпня шал й жагу.
Чекала липа на нове кохання,
що розцвіте, убравшися в світання,
пал* по́лудня згасивши у тіні...
І пізнє милуватиме смеркання.
Аж поки не згорить зоря остання,
наобіцявши но́ві щастя дні!
*пал - підсил.розм. від жар, гарячка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580330
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2015
автор: Мар’я Гафінець