А знаєш, інколи тебе боюся.
Тебе бажає бачити моя душа,
Та ти не коришся моїй любові,
Ти не підвласний мріям і віршам.
Тебе не вразити чарівним словом,
Твою любов вбивали спогади минулих днів,
В ту мить ти кидав й біг у невідоме,
Шукав її...
То ж, я тепер тебе боюся,
І зрозуміла щойно весь свій страх.
Гадала, що в тобі мій голос,
Що оніміла вся моя душа,
Проте у відчаї кричатимеш
У відчаї слова самі знайдуть до серця шлях.
Приходькіна Мирослава
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580294
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 10.05.2015
автор: Con Affetto