Весільну сукню зняв садок.
Сів до зеленого бенкету.
Розкинув кучері бузок -
Розкішні, барви фіолету.
Магнолія своє взяла
І потихесеньку рідіє.
Зате черемха розцвіла,
В рожевім сакура красіє.
Трава піднялася, у ній
Із цвіту райдуги ґердани.
Чого ж невесело мені?
Чому в очах вогкі тумани?
Бо схід і далі смерть пече,
Мов хліб насущний...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)