Пам'ятаю, в Туреччині, в Кон'ї
Двох афганців я якось зустрів,
Що були дружелюбністю повні.
Але раптом найшов на них гнів,
Як на запит: "Міллієтін недір?*" -
Відповів я: "Міллієтім рус**".
Зір звів вгору, мов щось сталось в небі,
Хлопець, стиснувши ротом свій вус.
"Після того, що з нами зробили
Росіяни, це слово мені
Чути прикро", - сказав. І закрили
Лиця з болем руками вони.
Чи гадав я, чи міг уявити
В безтурботні і мирні ті дні,
Що колись також з болем закрити
Доведеться обличчя мені
І промовити точно те саме:
"Після того, що тільки за рік
Росіяни сподіяли з нами:
Страшний злочин, жахливий цей гріх -
Я не хочу не чути, не знати
Цього слова. Нехай воно вмре..."
Стільки горя ми мали зазнати...
Я вже і не кажу про старе...
___________________
* Хто ти є за національністю? (тур.)
** За національністю я росіянин (тур.)
09.05.2015
Донбас
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579991
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2015
автор: Петро Орлов