Ві́тряний край злого неба
наобіцяв нам грозу.
Зябко тулилась до тебе -
холод цей пе-ре-мовчу!
Зацілував місяць хмарку:
томно пролилась дощем.
У надвечір"ї так парко
пахло розвитим плющем.
Хтось крокував по алеї...
Боязко стихли в тіні́ -
наші цілунки завмерлі
зрадить могли ліхтарі.
Ми, як злодюжки (все мало!),
ніжність краде́м загодя:́́
ти так удавно-зухвало,
ніби-наївно так я.....
Дощ рахувати втомився
блискавок, губ метушню!
Грім буркотливо розбився
в літню засмаглу грозу.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579958
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2015
автор: Мар’я Гафінець