«Ми помрем не в Парижі»
(Н. Білоцерківець)
Я помру не в Парижі. І в Римі, дасть Бог, не помру.
Перевага сумнівна - загнутися десь емігрантом.
Я волію кирилицю, мову, гранітну плиту,
Фотографію ту, що з полиці старого серванта.
Не почую, звичайно, знайому травневу грозу.
Не всміхнуся до вас – не до римлян же маю всміхатись.
Ланцюжком помандрую, яким усіх предків знайду.
І так легше буде традиційно в земельці лежатись.
Не працює «назавше тут спокій знайшли».
Бо минають віки - і ні сліду, ані тобі згадки.
Але вірю в петлю просторову і ще часову.
І бажаю кінець сумістити з наступним початком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579816
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2015
автор: Artemis