Сьогодні, Ліззі, я розповім історію, як вперше зустріла справжнього Короля…
Цей чоловік був схожий на актора із фільмів часів сухого закону, одягався із Секонд-Хенд’у й до біса любив кубинські сигари. Він вводив собі під шкіру фарбу й розбавлену соком слину цнотливих дівчат. Він пришивав до пригнилого тіла голову й руки, аби працювати, але не відчувати. Він розбирав людей на цитати, проводив природній відбір, писав долю на акварельних паперах. Він був таким дивовижним, що у машин ламалися ходові, а світосприйняття вибухало, наче пояс шахіда. [i]Ліззі, це був Цар Підземелля.[/i] Демон, душа якого ніяк не могла знайти спокою. Не знаю, як його носила земля, як не кидала у прірву самотності й голодного існування, але жилося тут на диво мрійливо. Його улюбленим заняттям було поїдання сердець розбещених дівчат, що кров аж стікала по шиї, а шматки м’яса застрягали поміж зубів. Одного разу він спробував частину мого серця, та ледь не вдавився. Пам’ятаю, у спалахах сонячного світла я помітила, що це картинне обличчя пекла спостерігало за моєю сутністю, яка була напівпрозорою та повною секретів. Він, наче онімілий дивився й лиш ковтав слину, аби втамувати тваринний голод. Апетит дорівнював кількості зброї у світі, почуття спалахнули, наче тротил, а любов примчала скоріше, ніж [i]Cayenne Porsche[/i]. За рік я стала жінкою наймогутнішого чоловіка. [i]Він був Королем потойбічного світу, а я його світлом.[/i] Так 35 років мирилася із запахом кубинських сигар, і ось вже рік шукаю його у прохожих. Буває, думаю, що ось він знову прийшов по мою засмучену душу, хоче загорнутися в старечі обійми, торкнутися долонь, поцілувати плече й, нарешті, забрати з собою. Але, Янгол Смерті не поспішає повінчати наш дивний союз. Я знаю, що коханий чекає на мене у своєму царстві, вже готує величезні покої, алкогольні напої, улюблені страви, що весільна сукня давно нагріта поглядом Верховним шеолу…
Дівчинко моя, якщо зустрінеш чоловіка, який рахуватиме всі твої родинки – [i]хапай його, роздягайся, люби… [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579632
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2015
автор: Незайманий займенник