Твоя донечка…Яку ти любиш найбільше в світі…

"Мам,ти  тільки  не  лякайся:я  вагітна.Я  знаю,що  ти  мені  скажеш!Що  так  не  можна!Що  мені  всього  чотирнадцять...Але  так  сталося...Можливо,ти  забудеш,що  перше  місце  в  обласному  змаганні  дісталось  кращій  дівчинці...Ти  ще  ображаєшся?Ти  обіцяєш  завжди  посміхатися?Люблю  тебе  дуже.

Мам,не  засмучуйся.У  нас  з  тобою  буде  дівчинка.Вона  буде  схожа  на  тебе!Чесно!В  неї  будуть  твої  очі  і  усмішка!І  тоді  ти  мені  пробачиш,що  я  завагітніла  так  рано.
Сьогодні  цілий  день  вітер.Тут  вікна  не  відчиняються.Заклеїні  цупким  папером.А  мені  так  хочеться  подиху  вітру.Хочу  відчинити  віконце.А  не  можна  зовсім...

Мам,а  яке  в  неї  буде  ім"я?Тоді  подобається  Зденка?Не  дуже?Тоді  вибери  ти.Добре?Обіцяєш  подумати.Мам,мені  так  холодно.Тільки  зовсім  не  від  холоду.Я  вже  цілий  місяць  не  була  на  вулиці.Я  брешу  тобі...Я  вже  цілий  рік  не  була  на  вулиці...Так  хочу  відчути  дощ  на  обличчі...

Мам,  тобі  подобаються  мої  літери?Я  в  класі  була  найкращою.Вчителі  мене  завжди  хвалили.Мам,вагітніють  потім...Спочатку  закінчують  школу  і  університет.Але  так  вийшло.Мамочко,вибач  мені...

Мам,я  ніколи  не  буду  тебе  засмучувати.Ти  віриш  мені?Мам,ти  тільки  не  ображайся  на  мене.Добре?

P.S.Мам,я  все  вигадала...Я  не  вагітна!Чесно!Просто...Я  так  хотіла,щоб  ти  не  плакала.Ніколи...Лікар  мені  сказала,що  все  закінчиться  ще  восени...А  зараз  весна...І  я  живу!Тільки  волосся  не  відростає  зовсім...Колись  мені  сказали,що  рак-це  хвороба  образи.Але  я  зовсім  на  тебе  не  ображаюсь!Я  знаю,що  ти  шукаєш  мене!Тільки  підніматись  з  ліжечка  сьогодні  не  можу.Як  я  відправлю  тобі  листа?..

Люблю  тебе.Твоя  найкраща  донечка.
Я  збрехала,що  вагітна.Хотіла,щоб  ти  хвилювалася.Я  ніколи  так  більше  не  робитиму.
Твоя  донечка...Яку  ти  любиш  найбільше  в  світі...Я  прийду  до  тебе  скоро...Люблю  тебе..."
Мам,  щоб  ти  знала:якщо  ти  залишила  мене,  коли  я  народилась  біля  сміттєзвалища...  То...  Монастир...  Був...  Певно...  Далеко...  Собака  відгриз  мені  безіменний  пальчик.  І  все!  Все  ж  добре!  
Я  все  думаю:як  я  буду  обручку  носити?..  Ми  ж  зустрінемось  до  мого  весілля...  Пообіцяй...  Пообіцяй  мені...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579606
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2015
автор: Відочка Вансель