Порву роман свій недописаний,
Картки – човнами (не котуються ж!)
І хай собі гуляють Тисою.
Хоч хвилі з ними націлуються.
Порву роман. А серце виходжу.
Дощем небесним поливатиму.
І пісню вихололу стишену
Із горла витисну – співатиму.
Порву роман, хоч буде боляче.
Зірвуся з прив’язі торішньої.
Ще прийде те світання сонячне,
Воскресну з темряви кромішньої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579584
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)