Заплутався у квітах промінець,
Порушивши мрійливу їхню тишу.
Горобчик впав, неначе камінець
У теплу, дощову, мілку калюжу.
Сіренький дочекався ледве дня.
На сонечку погрітися хоч трохи.
Підняла крик пташина вся рідня.
Цвірінькають усі, як на сполОхи.
Посипались з гілок всі стрибунці.
І баню влаштували спозаранку.
І з радістю купались й промінці.
І гвалт, і лемент чуть безперестанку.
Живильна, освіжаюча вода.
Приносить і птахам весняну радість...
Вмостившись на розквітлому бузку,
"Живий"! "Живий",- кричать після купання.
Для всіх, хто був в духмяному садку,
Мабуть, було ранкове побажання.
А серце це все бачить й спочива.
І відступа чомусь душевна слабість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579541
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2015
автор: Н-А-Д-І-Я