Ще скаже Заратустра про вогонь,
Із вуст розбризкав чорною смолою
Киплячою--до серця,до долоней,
Боровшись сивим світлом із імлою.
Він так казав.Ми слухали не так.
Та всеж і кров від стужі закипає.
І січнями посічені вуста
До згаслих вуглів в полі прилипають.
Щоб може випити іще ковток
Хоч дикий дим,хоч омертвілий попіл.
Останній стиглий,сірий завиток--
Химерою до хмар пливе без злоби...
І всеж вогонь весь світ озолотить
У слові Заратустровім багрянім,
Коли Схід сонця мов орел злетить
За океанами і за морями.
Ще скаже Заратустра...
4,7.5.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579505
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.05.2015
автор: Юрко Коваль-Самбірський