Як не крути, а все-таки життя прекрасне,
Хоч часом і викручує смертельні паси.
Я думав, вже погас і не знайду це щастя,
Без міри пригощався, сам над собою знущався.
Сам не знаю де блукав, де спотикався й шастав.
Питання не по адресу, бо я зірвав зап'ястя.
/Я все дивуюся, як ти на мене повелася
Бо якщо вірити чуткам, я - безпринципна мразь
Або ж - дебіл і п'яниця, а правди у обох ні краплі,
Хоча й розносило вітрами недорваний дах мій./
Немає слів, які б усе це описали,
Нема снігів, що б виразили те буття,
В якому жалюгідно тлів до твоєї появи.
Тепер палаю сонмом сонць, надіюсь, це - життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579424
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.05.2015
автор: Тарас Ковалюк