І навіть як минуть сто літ і зим,
Відрівноденять осені і весни –
Я назавжди залишусь молодим,
Душею у вірша́х своїх воскресну,
В яких прожив я не один роман,
Зігравши роль описаних героїв.
Як згусне і розсіється туман –
Я назавжди залишуся собою
І буду там, де треба кілька слів
Зв’язати у мереживо історій
Юрбою галасливих голосів
Впізнаваних у кожному акторів.
Я назавжди залишусь там, де дощ
З облич зухвало вимиває грими,
А вітер із нічних порожніх площ
Збирає і складає в пазли рими.
І там, де світ замріяних мовчань,
Де пафосні слова бувають зайві –
Я світлом переллюся в іншу грань
І назавжди залишуся у сяйві,
Де усмішка встає в куточках губ,
Коли смішинка з язика потрапить
На гусяче перо й чорнильний куб…
А поки що є місце для трьох крапок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579393
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2015
автор: Олександр Яворський