Звичайно, ми зовсім різні,
Ти з глини, а я з ребра.
Зустрілися надто пізно,
Така от життєва гра.
Могли б взагалі не стрітись,
Поглянути в інший бік
І ти дарував би квіти
Тій іншій, за роком рік...
Та карти лягли інакше,
Я знаю тепер, ти є
І якось напрочуд м'якше
Почула ім'я своє.
Так затишно біля тебе,
Так тепло в зимову ніч.
Чого ще хотіти треба,
Коли знову віч-на-віч?..
06.05.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579386
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2015
автор: Патара