=Журавка = Легенда=
Журавки – з кореня журитись,
З джерел тривалої журби…
А може витоки Судьби
Змогли в краю їх поселитись?
Птахам весною на болоті
Гніздечко звити з трав вдалось.
Та ось ондатрі забаглось
Яєчка з*їсти - плоть од плоті.
Допоки в заводях повторно
Батьки висиджують малят,
З*явилась осінь до загат
Так несподівано й проворно.
За ніч загинули пташата,
Як ринув заморозків рій;
На здивування зграї всій
Пташа одне зігріла мати.
В розп*яте серце б*є остуда,
Як гілка труситься маля –
Лиш проти вітру розправля
Голодна мати свої груди.
Як в крилах слабкість подолати?
Злетить Журавка -і впаде
І терпеливо мовчки жде,
Що все ж навчить його літати.
На зграю жде нелегкий ірій,
Кричить наляканий вожак –
Не догукатися ніяк
До рішень мудрих в димці сірій.
Від ран кривавих терпить болі…
Піднявши очі до небес,
Журавка просить, щоб воскрес
Журавлик, зринувши до волі.
Чекати більше вже несила,
Курличуть сумно журавлі…
Як важко жити на землі,
Якщо міцні ти втратив крила!
Ще зранку мжичка моросила.
Вночі ж неждані холоди
Скували птахів у льоди,
Що луг кривавим снігом вкрили.
І вір – не вір в людські повір*я:
Знайшли замерзлим журавля –
І виглядало лиш маля
Живе у матінки з – під пір*я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579322
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.05.2015
автор: plomin