Любов пройшла, зав’яли помідори
Сандалі тиснуть, нам не по путі.
Облиш усі нікчемні розговори,
Тебе не бачу у своїм житті!!!
Сльоза велика, мов у крокодила,
Тече з моїх невиспаних очей.
Навіщо тебе мати породила?
Рагуль, невіглас, половий злодєй!
Мені відомо ти – не Тарантіно,
Не Капріо, не Круз, не Моргунов.
Ти очманілий ненаситний кобеліно
Що наплював на дівчину й любов.
В грудях пече, як в полудень на пляці
І серце калатає, мов набат!
Тобі під ноги, підлому собаці
Я кинула бюстгальтер і халат.
Я думала, що ти мене кохаєш.
Я вся тремтіла, як старий «Жигуль».
Тепер огидник від мене тікаєш,
Любов мою помноживши на нуль.
Щем у душі, я з горя шлю прокльони:
Твої хай «болси» защемить в тисках!
Таких як ти, чувак, навколо міліони
А я одна така!.. Едина!.. У віках!..
Любов пройшла, зав’яли помідори,
Сандалі скинула, нап’ялила халат.
Яка ж дурна!.. Навіщо ці укори?
Вернись, падлюко, половий пірат!
Травень 2015 г
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579316
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 06.05.2015
автор: Виктор Кириллов