Ген у широкому полi,
Де вже нiщо не росте,
Вiтер пилюку поволi
Заганяє в колюччя густе.
Крутить вихором смiття
Чорне i сiре й руде.
Мертве мисливське угiддя
Життям уже не гуде.
Там серед мертвого степу
Гора з кiсток, черепiв,
Що назбиралися вiд потопу
I аж до наших часiв.
А зверху у шортах i майцi,
На дохлому блоцi АЕС
Сидять два обiрванцi -
Останнi "Homo sapiens".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579238
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.05.2015
автор: Леонід Федорів