Сьогодні ти наснився мені знову...
Усе так ясно, наче наяву...
Я чую кожне слово, всю розмову...
І стежку бачу, й росяну траву...
Ми не одні... Навколо люди, люди...
Та... друзі - ті, що розлучили нас...
І знову біль пече, терзає груди!..
Невже удруге зупинився час?..
Та ні, це сон!.. Всього лиш сон, як завше...
А серце б'ється, мов у клітці птах!..
О серденько, тихіше, любий пташе,
Уже світає!.. Скоро згине жах!
Благаю: зникни! Я ж тебе не кличу!
І не приходь до мене навіть в сни!
Тебе я не тривожу й зла не зичу,
Тож не порушуй спокою весни!
Упевнена: це совість не дрімає,
Сум'ятить запізніле каяття -
І пам'ять розтривожена гортає
Сторінку за сторінкою життя...
Не муч себе!.. Образи відпустила
Уже давно, тож не являйся в снах!
Я за обох покуту відмолила...
І... виспівала щастя у піснях!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579203
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.05.2015
автор: РОЯ