Так часто із нами буває:
Дитинство проходить, дитя виростає,
Розправивши крила, з гнізда вилітає.
Й в великому місті мізерна піщина
Живе самостійно доросла дитина:
Своє вже життя і своя вже родина.
А мати чекає у батьківській хаті,
Вже очі втомились з доріг виглядати,
Та діти чомусь не спішать повертатись.
Лише посміхаються з фото на стінах.
Дзвінок телефонний не довше хвилини
І знову чекання безмежне й неспинне.
А дні все минають, час ллється рікою,
Проходить життя мимо нас стороною,
А мати, як завжди, чекає з любов'ю.
Хоч скільки нам років, для мами ми діти,
Яких треба пестити, треба любити.
Тож в гості приходьте, даруте їй квіти.
Спішіть говорити "Люблю" і "Скучаю",
Добро кожна мати в стократ повертає,
Бо мами дорожче у світі немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579031
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2015
автор: Просто Тетяночка