Світ розділений хребтами пів на пів,
Втікають звідси вдалину стежини.
Мов любий сон, сопілки ніжний спів,
Із полонини лине крізь ожини.
Тут сам Бог колись натхнення вклав своє,
Така краса що жити б вже до смерті.
Між тим що було і між тим що є.
Здається що назавжди грані стерті,
Як ніде пянка пахуча ягода,
Аж сама до неї тягнеться рука.
З душі і тіла повна злагода,
Тече у далі десь вервечкою струмка.
2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579026
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2015
автор: Василь Надвірнянський