Варшавські вулиці впиваються Дощем...
Мов в прірві потопаю стомлено і я
Поміж людей - розгублена душа...
Така ж чужа...проте давно своя...
У серці щем, з'їдає без вагань
Усю мене...і не дає забути...
Забракло сліз і не лишилося питань...
Тілом я тут...душею там де маю бути...
На пару із Дощем блукали вже не раз
В полоні мовчазних багатоповерхівок...
Поміж алей, вітрин, стильних прикрас
У пошуках собі...нових домівок...
Та як знайти, якщо усюди тісно нам?..
І серце трошечки від спогадів пяніє...
Нема пояснення несказаним словам
Коли від них душа так жалібно німіє...
Чужі слова...і мова не для уст моїх...
Зриваюся услід обставинам, що склались...
І лиш на мить, вернусь я на поріг
Свого минулого...того із чого починалось...
У сірій масі згублюсь - трішки кольорова...
Наче не схожа...та така як всі...
Ні не самотня...і не одинока....
Я попід руку із Дощем в душі....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578952
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2015
автор: Процак Наталя