Бенгалія--тигри,вогні,
Все мариво Азії жовтої...
Недоторкані--в багні,
У вічній роботі.
Брахманів їм не-доторкнуть
В ганебнім приреченні долі
Й закону,де слово мов кнут
Шмагає і гонить в неволю.
Навіщо так жити з різдва
І до гробової розлуки,
Де виходів є лише два--
Покора німая без звуку
І спокоєм спраглому--смерть?
А далеч,що сповнена світла?
Молочнії ріки і мед--
Й на небі воно не для бидла.
Не все так погано в чандал,
Ізгоїв,людьми прокаженних--
Прикраси їх з грубих кандал
І мрії,як ніч навіжені,
Де тигри гризуть панську плоть
І кшатріїв гордих роздерли--
І це вже для бідних не зло,
Що вийшло на волю із жерла,
Із лютого пекла ночей,
Що в страх непроглядний закуті...
То сон,що сльозами з очей
Стікає в раба у Калькутті.
3.5.15.(нд.).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578948
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.05.2015
автор: Юрко Коваль-Самбірський