***
Кілька тисяч; двоє; троє;
Є з Непалу і з АТО є…
Це не цифри – чиїсь долі
Після мук пішли між зорі.
***
Чи вибухом, чи вітер згасить
Життя горіння. Долі часом
Відміряно усім нам жити
Скільки Творець призначив світу.
***
У всепланетному масштабі
Життя людини – статистичні дані.
Життя обірване в конкретній долі –
Масштаб вселенський рідних горя.
***
ДЕСЬ ТАМ, ДЕСЬ НЕ З НАМИ…
Життя ставить драму,
А ми в цім театрі лише глядачі…
Вже зникли актори,
Опущено штори,
З партеру – на вихід; пропали ключі.
Ми в шоці від миті –
Парадні закриті,
Бо доля – свій власний на двері замок.
В театрі блукаєм,
І вже нами грають
Допоки ретельно засвоїм урок.
У пошуках енних
Забрались на сцену
В надії знайти свій сценарій і шлях,
Та вище все знають,
Акторів збирають –
Вони ж бо сидять в режисерських кріслах.
При світлі софітів…
Завіси відкриті…
Не там, і не їхній малюєм портрет.
Глядач сидить в залі –
Смакує деталі…
Життя вміло далі складає сюжет.
ДЕСЬ ТАМ, ДЕСЬ НЕ З НАМИ…
Життя ставить драму,
А ми в цім театрі лише глядачі…
Де ми? Де актори?
Опущено штори…
Той «рулить» театром, у кого ключі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578912
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2015
автор: Серафима Пант