Ви не зважайте, що слова похмурі
і не вслухайтесь в цей сумний наспів, -
всього лиш настрій, наче дощ, в зажу́рі:
заримував його й знов полетів!
Таке жіноче серце, що поробиш?!
Лише б словами вихлюпнуло біль
й себе здивуєш - в радість переродиш
все, чим точила вперто ту́га-міль!
Мовчання - золото! Кому ж я ці скарби
ношу́?... Блищить! Та відтягнулись руки...
Ох, заберіть! Звільніть серця, аби
не рвались в грудях тихо від розпуки!
Хай прокричать! Розбризкають словами
обман і зраду, розпач, сум, брехню!
І матерями, любками, жінками
знов подарують ласку радо дню!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578881
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2015
автор: Мар’я Гафінець