Шумить, шепоче, шелестить довкілля,
Сміється, хмурить брови, скаженіє,
Цвіте й дарує аромати зілля,
Дощить, дзюрчить, гуркоче, вітром віє…
Край лісу, у обіймах срібно-листя,
Зелені кульки омели рясніють.
Сьогодні небо голубе і чисте -
Весна промінню сонечка радіє…
Міліють на очах дощу калюжі,
Зникають, наче марево, від сонця,
До тину тягнуться малята-ружі,
Черемха зазирає у віконця…
Стрункі нарциси, горді й незалежні,
Тюльпани, різнобарвні й пишно-тілі -
Люблю весняні квіти, незалежно
Де квітнуть, чи в саду, а чи в долині…
Але ніколи квіти не зриваю,
І не вдихаю аромати ніжні,
Палітру кольорів весни сприймаю
як ангелів, цнотливих і безгрішних…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578654
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.05.2015
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО