Без розуміння перспектив немає,
Ми ж люди, не каміння бездуховне.
Гармонії ми прагнемо із зовні,
Душею щоб торкнутися до Раю.
Та дотиком глуху стіну не зрушиш
І до глухого шепотіти марно...
Немов у гущі полохлива сарна,
Тікаю геть, щоб врятувати душу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578648
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2015
автор: Патара