* * *
Що залишається нам
З огляду всіх подій?
Перше завдання, знай, –
Не підсобити біді.
Не заялозити днів,
Внісши буденний клич,
Не причепити німб
До негідних облич.
Тільки насамперед –
Вийти із соцмереж.
Знай, що війна жере
Й тих, хто за муром веж.
Можна й сховатись десь,
Тільки ж прийде той день,
Що жмурків скінчиться гра,
Бо на порозі – враг.
Можна й «добреньким» бути,
Наче біблійний Варавва,
Можна й підставити ліву,
Якщо пашить вже права…
Ворогові того й треба:
Каже їх вчення прощати..
Тільки ж за рідне небо
Хто ж тоді стане на чатах?
Зригнув новий гібрид
Ворог (не небеса!).
Тож повставай, бери
Участь у всьому сам!
В тебе ж – одне життя!
«Проти» нема, лиш – «ЗА!»!
Вдаримо ж почуттям
По безсердеччю зайд!
Боже, чи скоро поборем?
Відповідь – наче віск:
Якщо боротись – то скоро,
Якщо чекати – то вік!
(© Любов Сердунич).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578523
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2015
автор: Lubavka