Люблю його словами і без слів.
Хоч він мені і ласки не дарує,
Лиш кине погляд іноді з-під брів.
Та вже й від того кров моя нуртує.
Люблю його, хоч часом тисне зло:
На фініші без вибору – «не бути».
Безсилля закупорює чоло
І просить думка обірвать ці пута .
Я б залюбки. Але стоїть стіна,
Яку пробить не може навіть лучник.
Колись впаде…, бо все колись мина.
Одне шкода, що звалиться беззвучно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578430
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)