[img]http://www.psychologos.ru/images/e/e8/Alyy_cvetok-2.jpg[/img]
Веслує травень човниками м’ятними,
тамую подих диво ворожбі.
У позику я серця не лишатиму,
воно належить вже давно... Тобі.
Вовтузяться по небу хмари вовняні,
снуються з них фіалкові дощі.
По вінця речі пам’яттю наповнені
і пахощі у спогадів свої.
Поскрипують прадавніми шухлядами,
збираються у коло світлячки.
(Турботливі вони) вкривають пледами
І крилами запалюють свічки.
Мої думки до Тебе (не ілюзія)
летять мов парашутики з кульбаб.
В коробці сірниковій - Андалузія!
де квітка перевтілена у скарб...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578342
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2015
автор: Окрилена