Зустрілись в інтернеті, покохали,
Любилися, немов три дні по шлюбі.
Він на світлинах посилав їй кали
І віртуально цілував у губи.
Вона йому прислала власне фото,
Де дев'яносто — шістдесят на дев'яносто,
Він віртуально аж роззявив рота,
Тестостерон зашкалював вже просто!
Любились наші "хакери" три роки,
Та стрітися їм випала нагода...
І треба ж була людям ця морока
На лоні, прямо скажемо, природи?..
Побачив він товсту огрядну тітку,
Хоч сам й відсотка не тягнув на мачо,
Тримаючи в руках із клумби квітку...
Були мішком прибиті двоє наче.
Не варто тут шукати вам моралі,
На моралістку я тягну не дуже.
Не завжди палко любить той, що далі,
Не будьте, краще, до близьких байдужі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2015
автор: Патара