Коли мури високі, коли кована брама,
Ти багатство хвалити своє не спіши,
А сходи помолися до найближчого храму,
Лише в храмі досягнеш ти спокою душі.
Може бути всіляко, можуть хмари закрити,
Ліхтарі, ще сіяють пелюстками доріг,
Ти повинен у храмі життя освятити,
Щоб Господь твою душу до смерті зберіг.
Помолися і здрастуй, бо не можна без Бога,
Синє небо над нами – це життєва блакить,
Кожен знає між нами, що життєва дорога,
По набитому шляху не іде, а летить.
Завжди будьмо на волі, не ховаймось за браму,
Бережімо родину і ходімо у храм…
Наше щастя ніколи не замінять вітрами,
Лише доля змінити може долю вітрам…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578011
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2015
автор: Віталій Назарук