Останній спалах бабиного літа,
Коли, втомившись, осінь відцвіла
В гарячих іскрах, снігом заніміла,
Мов попелом – до мінусу, дотла…
І раптом в серці – листя хуртовина…
Руде пальто… крислатий капелюх…
Шпильки́ підборів… небо по коліно…
По снах зими незрозумілий рух…
Та протяги порипують гілками,
І вже хрипить завітрена струна…
Яке там літо! Бабине? Снігами?
Сумний анфас у профілі вікна…
І ліхтарям не повернути весен
Ерзацем сонця. Коло на снігу
Останнім зайцем ледве жовтим змерзло…
Останній спалах літа… на бігу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577676
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2015
автор: ptaha